Шкільна Служба Порозуміння

ШКІЛЬНА СЛУЖБА ПОРОЗУМІННЯ

Положення про Шкільну службу порозуміння

Шкільна служба порозуміння Конотопської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 11 – це добровільне об’єднання медіаторів та медіаторок з числа учасників освітнього процесу (здобувачів освіти та педагогічних працівників), які пройшли навчання за відповідною освітньою програмою і розділяють цінності відновного підходу та допомагають своїм ровесникам розв'язувати конфлікти мирним шляхом, використовуючи в роботі відновні практики - медіацію однолітків, коло тощо. Роботу ШСП організовує координатор, практичний психолог, який пройшов підготовку і володіє знаннями та навичками з організації та керування ШСП.

Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася. Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.

Медіаційна процедура – це процедура, заснована на принципах раціонального аналізу ситуації, раціонального вибору дій і прийняття рішень. Медіація не є психологічним методом роботи, медіатори не повинні розбиратися в психології людей, не повинні аналізувати їхні внутрішні проблеми і причини певної поведінки, вони також не повинні виконувати функції слідчих, арбітрів, суддів і т. і. Медіатори лише повинні знати і чітко дотримуватися правил та принципів медіації, завдяки яким вона набуває статусу безпечної процедури, безпечної у фізичному, психологічному, соціальному розумінні.

I.                  Загальні  положення

1.1.      Служба примирення є виконавчим органом шкільного учнівського самоврядування.

1.2.      У своїй діяльності служба керується Загальною декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини, Етичним кодексом медіатора/медіаторки служби порозуміння закладу освіти, нормативно-правовими документами органів управління освітою, Статутом закладу, Положенням діяльності служби порозуміння закладу освіти, іншими відповідними документами.

II.               Мета та завдання діяльності шкільної служби порозуміння

2.1.                      Метою діяльності служби є сприяння вирішенню конфліктів мирним шляхом, розбудові миру, протидії насильству та жорстокому поводженню з дітьми, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, до дискримінації за будь-якими ознаками.

2.2.                      Завданнями служби є:

-         Допомога сторонам конфлікту знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації за допомогою відновних практик;

-         Формування вмінь та навичок в учасників освітнього процесу вирішувати конфлікти ненасильницьким мирним шляхом;

-         Профілактика насильства та жорстокого поводження в освітньому середовищі;

-         Сприяння налагодженню позитивних стосунків між учасниками освітнього процесу;

-         Сприяння зниженню конфліктності та правопорушень у закладі освіти;

-         Сприяння формуванню культури миру в учнівському колективі та закладі в цілому;

-         Інформування учасників освітнього процесу про принципи та цінності відновних практик тощо..

         Принципи діяльності служби порозуміння:

1. Принцип добровільності, який передбачає як добровільну участь педагогів та здобувачів освіти в організації роботи служби, так і обов’язкову добровільну згоду сторін конфлікту на участь у медіації.

2. Принцип конфіденційності, який передбачає обов’язок медіаторів не розголошувати отримані в ході медіації відомості. Виключення становить інформація про можливе нанесення шкоди життю, здоров’ю та безпеці сторін.

3. Принцип нейтральності, який забороняє медіаторам займати ту чи іншу сторону учасників конфлікту. Служба не з’ясовує питання, хто винен, а є незалежним посередником, який допомагає сторонам самостійно знайти рішення, зробити висновки.

4. Принцип недискримінації за всіма ознаками всіх учасників служби порозуміння   

 

III.           Етапи створення Шкільної служби порозуміння

3.1.         Прийняття шкільною адміністрацією рішення про створення ШСП. Підставами для прийняття такого рішення, зокрема, можуть бути: напруга, велика кількість конфліктів тощо. Крім того, ключовим фактором є готовність шкільної адміністрації сприяти процесу впровадження та функціонування ШСП, а саме: делегування повноважень щодо вирішення конфліктів школярам; розуміння і згода адміністрації та педагогічного колективу навчального закладу дотримуватися принципів відновного підходу в питаннях шкільної дисципліни, виділення та обладнання приміщення для ШСП.

3.2.         Інформування педагогічного колективу про впровадження ШСП. Вибір координатора програми серед педагогічного колективу навчального закладу відповідно до наступних критеріїв: бажання координувати діяльність ШСП, авторитет серед учнів та вчителів, наявність вільного часу тощо.

3.3.         Інформування учнів 8-11 класів про впровадження ШСП. Анкетування учнів та відбір потенційних кандидатів для проходження навчання відповідно до наступних критеріїв: авторитет серед учнів та педагогів, бажання бути медіатором, участь у позашкільній роботі тощо.

3.4.         Проведення співбесід із потенційними кандидатами, відбір учасників тренінгу "Базові навички медіатора ШСП" згідно з такими критеріями: розвинені комунікативні навички, співробітницький підхід у ситуації конфлікту, безоціночність тощо.

3.5.         Підготовка команди (координатора та школярів-медіаторів) для роботи в ШСП, проведення тренінгу "Базові навички медіатора ШСП".

3.6.         Інформування учнів, педагогів та адміністрації школи про діяльність ШСП, представлення механізму передачі справ/звернення для їх розгляду за допомогою процедури медіації та процедури кола.

3.7.         Проведення медіацій та кіл серед однолітків учнями-медіаторами та координатором служби (у випадку складних конфліктних ситуацій).

3.8.         Підготовка нових медіаторів із числа учнів, які пройшли відбір згідно зі згаданими вище критеріями та внутрішнє навчання (організоване координатором служби за допомогою практикуючих школярів-медіаторів) принаймні один раз на рік для забезпечення неперервності функціонування ШСП.

3.9.         Підвищення ефективності діяльності ШСП шляхом проведення зовнішніх супервізій та внутрішніх тематичних дискусій, що мають на меті аналіз напрацьованого досвіду.

IV.           Організація діяльності та порядок роботи служби порозуміння

4.1.          Адміністрація закладу освіти підтримує діяльність служби, надає окреме приміщення для забезпечення діяльності служби, у тому числі проведення медіаційних зустрічей, а також надає можливість використовувати інші ресурси закладу освіти (оргтехніку, канцелярське приладдя тощо), сприяє створенню налагодженого механізму звернення до служби щодо вирішення конфліктних ситуацій, розширення правового простору закладу.

4.2.          Не рідше, ніж один раз у семестр, проводяться спільні наради адміністрації закладу освіти та служби порозуміння, на яких розглядаються питання щодо необхідних умов для підвищення ефективності роботи служби, її взаємодії з педагогічними працівниками та іншими учасниками освітнього процесу.

4.3.          Педагогічні працівники, батьки здобувачів освіти, інші особи, передбачені спеціальними законами та  залучені до освітнього процесу в порядку, що встановлюється закладом освіти, підтримують  ініціативу дітей у впровадженні відновних практик, сприяють формуванню навичок партнерського спілкування та конструктивного діалогу, є прикладом толерантних стосунків.

4.4.          Органи учнівського самоврядування у взаємодії зі службою розробляють програму впровадження відновного підходу через систему позакласних заходів.

4.5.          Інформація про конфлікти може надходити до служби від адміністрації, педагогічних працівників, здобувачів освіти та їх батьків, інших осіб, передбачених спеціальними законами та залучених до освітнього процесу в порядку, що встановлюються закладом освіти тощо.

4.6.          Служба приймає рішення про можливість чи неможливість проведення відновних практик у кожному конкретному випадку самостійно.

4.7.          Медіація проводиться за умови згоди конфліктуючих сторін взяти в ній добровільну участь. Медіація не може проводитися за фактом правопорушень, випадків із крайніми проявами жорстокості.

4.8.          Служба самостійно визначає строки та етапи проведення медіації в кожному конкретному випадку.

4.9.          За необхідності служба інформує учасників відновних програм про можливості інших фахівців. 

4.10.     Діяльність служби фіксується у відповідних журналах, звітах тощо, які є її внутрішньою документацією.

V. Орієнтовні права та обов’язки медіаторів  служби порозуміння

5.1. Медіатори та медіаторки служби мають рівні права та обов’язки.

5.2.  Кожен медіатор та кожна медіаторка служби має право:

 -  брати участь у загальних зустрічах;

-  вносити пропозиції з питань, що пов’язані з діяльністю служби;

- отримувати інформацію про заплановані заходи;

- брати участь у реалізації програм і в заходах, що проводяться службою;

- відмовитися від проведення медіації:

- у випадку неможливості зберегти неупередженість, а також у разі конфлікту інтересів;

- у разі прояву агресії з боку учасника/учасниці медіації по відношенню до медіатора чи іншого учасника/учасниці медіації у вигляді фізичного, психологічного насильства, погроз, шантажу тощо;

- у ситуації правопорушень, проявів насильства та жорстокості, ґендерно зумовленого насильства;

- прояву стороною медіації намірів, відмінних від примирення чи врегулювання конфлікту, іншої недобросовісної поведінки

5.3. Медіатори та медіаторки служби зобов’язані:

- активно брати участь у діяльності служби;

- не розголошувати відомості про службу та її членів, що можуть принижувати їх честь та гідність;

- дотримуватися правил проведення та принципів діяльності служби порозуміння;

- дотримуватися принципів Етичного кодексу медіаторів служби порозуміння закладу освіти.

VI. Прикінцеві положення

6.1.  Дане Положення набирає чинності з моменту затвердження.

6.2. Зміни   до цього Положення вносяться органами шкільного самоврядування.

                                                       ЗАТВЕРДЖЕНО

                                           Директор

                                                                                  Конотопської загальноосвітньої           

                                                                       школи І-ІІІ ступенів № 11

                                                                      ___________ Т.І. Кашуба

                                                  15.09.2021

 

План роботи

 Шкільної служби порозуміння

Конотопської загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів № 11

на 2021/2022 н.р.

 

№ з/п	Зміст роботи з учнями, педпрацівниками, батьками, адміністрацією	Термін проведення	Де із ким проводиться	Відм про виконан.
1	Відбір потенційних медіаторів серед учнів за допомогою анкетування	Жовтень	Учні 8-10 класів
2	Проведення тренінгів «Базові навички медіатора Шкільної служби порозуміння»	Листопад Грудень	Учні 8-10 класів
3	Проінформувати учасників, а також їхніх батьків та вчителів про команду учнів-медіаторів	Січень	Сайт школи, фейсбук
4	Організувати презентацію Шкільної служби порозуміння по класах	Січень	Учні 1-11 класів, учні-медіатори
5	Проведення сеансів медіації для вирішення конфліктів	(за запитом )	Учні 1-11 класи, учні-медіатори, координатор ШСП.
6	Проходження медіаторами он-лайн курсу"Будую мир навколо себе”! Електронний курс «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе». https://bit.ly/390Sqxf	Протягом року (за запитом )	Учні 8-10 класів
7	Проведення Кіл для вирішення конфліктів	Протягом року (за запитом )	Медіатори для учнів 5-11 класів
8	Заняття гуртка «Базові навички медіатора∕медіаторки служби порозуміння закладу освіти»	Протягом року	8-9 класи
9	Проведення Тижня порозуміння в школі	Березень	Учні-медіатори, координатор ШСП для учнів 1-11 класів
	Проведення супервізій для учнів - медіаторів	2,4-а п’ятниця місяця та за потребою	Координатор ШСП
10	Висвітлювати свою роботу в соціальних мережах	Постійно	Учні – медіатори, координатор

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС МЕДІАТОРА/МЕДІАТОРКИ

 СЛУЖБИ ПОРОЗУМІННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Метою цього Кодексу є встановлення етичних основ та стандартів діяльності медіатора/медіаторки служби порозуміння закладу освіти.

Виконання та дотримання положень цього Кодексу є обов’язковим для медіатора/медіаторки служби порозуміння закладу освіти.

I. Загальні положення

1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:

Служба порозуміння закладу освіти (далі – служба) – це добровільне об’єднання медіаторів та медіаторок з числа учасників(-ць) освітнього процесу (здобувачів освіти та педагогічних працівників(-ць)), які пройшли навчання за відповідною освітньою програмою і розділяють цінності відновного підходу.

Медіація (від лат. mediation – посередництво) – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор/медіаторка) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася.

Медіатор/медіаторка – спеціально підготовлений/підготовлена посередник/посередниця у вирішенні конфліктів, який/яка однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення.

Медіатор/медіаторка однолітків – спеціально підготовлений/підготовлена з числа учнів/учениць посередник/посередниця у вирішенні конфліктів, який/яка однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення.

2. За наявності запиту від сторін медіації, що відображається у письмовій згоді на участь у процедурі медіації, та за наявності у медіатора/медіаторки необхідної компетентності медіатор/ медіаторка може проводити медіацію. При цьому медіатор в будь-якому разі не приймає жодних рішень з приводу конфлікту (спору).

3. Реалізація положень цього Кодексу у діяльності медіаторів/медіаторок не повинна суперечити стандартам захисту прав людини.

II. Етичні вимоги до медіатора/медіаторки

1.                Незалежність і нейтральність.

Медіатор/медіаторка:

має бути незалежним/незалежною від впливу третіх осіб на процедуру і результат медіації;

має бути нейтральною особою, яка не є зацікавленою у змісті конфлікту (спору);

допомагає сторонам конфлікту (спору) налагодити комунікацію, проводити переговори, досягти порозуміння.

2.                Неупередженість.

Медіатор/медіаторка завжди повинен/повинна проводити медіацію тільки тих справ, у яких він/вона може залишатися неупередженим і справедливим;

має бути неупередженим/неупередженою у ставленні до сторін, фактів, суджень у конфлікті (спорі);

не має права оцінювати поведінку та погляди сторін медіації за винятком явного порушення ними етичних норм або порядку проведення медіації.

3.                Толерантність та недискримінація.

Медіатор/медіаторка має поважати людську гідність учасників/учасниць медіації та виявляти рівну увагу та доброзичливість до сторін медіації.

4.                Конфіденційність.

Медіатор/медіаторка повинен/повинна конфіденційно зберігати всю інформацію, отриману в ході медіації. Будь-яка інформація, конфіденційно повідомлена медіаторові/медіаторці однією зі сторін, не повинна передаватися іншій стороні, за винятком випадків, якщо на це є згода іншої сторони. Медіатор/медіаторка має дотримуватися вимог щодо конфіденційності, визначених цим Кодексом.

5.                Чесність і щирість намірів.

Медіатор/медіаторка:

має забезпечити належне інформування сторін про процедуру медіації;

прагне в кожному конфлікті (спорі) допомогти його учасникам/учасницям порозумітися та мирним ненасильницьким шляхом знайти взаємоприйнятне рішення конфлікту (спору);

допомагає сторонам виявити та реалістично оцінити власні інтереси та потреби, а також напрацювати варіанти домовленостей та альтернативи сторін.

6. Добровільність медіатора/медіаторки. Медіатор/медіаторка з власної волі бере участь у медіації в конкретній справі.

7. Компетентність медіатора/медіаторки.

Медіатор/медіаторка повинен/повинна мати необхідні знання у сфері медіації;

дбати про підвищення своїх знань і удосконалення навичок шляхом обміну досвідом з іншими медіаторами/медіаторками, участі у супервізії, самоосвіти тощо.

8. Етика відносин між медіаторами/медіаторками.

Відносини між медіаторами/медіаторками мають будуватися на засадах взаємної поваги, слідування всім основним принципам етики медіатора/медіаторки, передбачених цим Кодексом.

III. Етичні передумови участі медіатора/медіаторки у медіації

1. До надання згоди на участь в процедурі медіації медіатор/медіаторка має проконсультуватися у координатора/координаторки служби порозуміння щодо можливих ризиків процедури проведення медіації.

2. Медіатор/медіаторка має відмовитись від участі в процедурі медіації у випадку неможливості зберегти неупередженість, а також у разі конфлікту інтересів.

3. Процедура медіації є суто добровільною.

Ніхто не може примусити сторони скористатися медіацією. Медіація – це добровільний процес, заснований на прагненні сторін досягти чесної та справедливої угоди. Добровільність проявляється в тому, що:

• жодну сторону не можна примусити до участі в медіації;

• кожен/кожна учасник/учасниця може вийти з процесу медіації на будь-якому етапі;

• згода з результатом процесу медіації є також суто добровільною;

• сторони самі контролюють хід і результати медіації.

IV. Етика поведінки медіатора/медіаторки у медіації

1.                До початку процедури медіації медіатор/медіаторка:

зобов’язаний/зобов’язана проінформувати сторони конфлікту (спору) про сутність та принципи медіації, роль, права та обов’язки медіатора/медіаторки і сторін у цій процедурі;

має пересвідчитися, що сторони медіації правильно розуміють надану медіатором/медіаторкою інформацію, включно з умовами забезпечення конфіденційності, а також усвідомлюють можливість їх відмови від участі в медіації на будь-якій її стадії без пояснення причин;

не має права розголошувати конфіденційну інформацію щодо медіації та отриману під час медіації, а також не має права використовувати таку інформацію у власних інтересах.

2. До початку медіації медіатор/медіаторка має проінформувати сторони медіації про те, що вимога щодо збереження конфіденційності не поширюється на інформацію про діяння, які загрожують життю, здоров’ю учасників медіації або третіх осіб.

3. Обов’язок нерозголошення конфіденційної інформації щодо медіації та отриманої під час медіації є безстроковим.

4. Медіатор/медіаторка забезпечує дотримання принципів добровільної, рівної та активної участі сторін у процедурі медіації та розуміння сторонами умов і наслідків укладання угоди за результатами медіації, діє абсолютно об’єктивно по відношенню до кожної зі сторін, з повагою до процесу медіації.

5. Медіатор/медіаторка має право відмовитись від проведення медіації на будь-якій її стадії у разі:

прояву агресії з боку учасника/учасниці медіації по відношенню до медіатора/медіаторки чи іншого учасника/учасниці медіації у вигляді фізичного чи психологічного насильства, погроз, шантажу тощо;

прояву стороною медіації намірів, відмінних від примирення чи врегулювання конфлікту (спору), іншої недобросовісної поведінки;

явної незаконності дій та домовленостей сторін медіації; за наявності інших поважних причин.

6. Медіатор/медіаторка зобов’язаний/зобов’язана відмовитись від проведення медіації на будь-якій її стадії у разі втрати ним/нею нейтральності та неупередженості.

7. Медіатор/медіаторка допомагає налагодити комунікацію між сторонами. Медіатор/медіаторка не висловлює оцінок щодо змісту конфлікту (спору) та його учасників і не надає порад щодо його вирішення та не приймає жодних рішень щодо конфлікту (спору).

8. Медіатор/медіаторка має утриматись від обговорення зі сторонами медіації дій іншого/іншої медіатора/медіаторки.

V. Етичні аспекти популяризації діяльності медіатора/медіаторки

1. Медіатор/медіаторка надає учасникам освітнього процесу інформацію про переваги ненасильницьких шляхів вирішення конфліктів (спорів), відновних практик у розбудові миру та захисту прав людини; протидії насильству, ґендерній дискримінації та жорстокому поводженню з дітьми.

2. Для потреб популяризації медіації медіатор/медіаторка може збирати та поширювати знеособлену інформацію про кількість, зміст та результативність проведених ним/нею медіацій, якщо інше не встановлено письмовою згодою на участь у процедурі медіації. 

У рамках проведення гуртка "Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації" відповідно до тематики ви можете пройти цікавий та змістовний онлайн-курс "Будую мир навколо себе”!

Електронний курс «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе». Посилання для он-лайн користування курсом – https://bit.ly/390Sqxf

 

Що ж таке медіація?

Медіація у школі – інноваційний підхід до вирішення міжособистісних конфліктів, які виникають між учасниками навчально – виховного процесу, метою впровадження якого є реалізація практики конструктивної ненасильницької взаємодії у конфліктних ситуаціях.

Відновні практики – відповідні процедури та процеси, що мають на меті вирішення суперечливих та проблемних питань шляхом співробітницького підходу та базуються на принципах відновного підходу: включення та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, добровільності та самовизначення учасників, розуміння, поваги і відповідальності.

Медіація (англ. mediation – посередництво) — вид альтернативного врегулювання суперечностей, метод їх вирішення із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант вирішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту. медіатор не приймає рішення за них.

Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася. Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.

Вирішення конфліктів – процес вирішення суперечки або конфлікту людьми для відповідного задоволення їхніх інтересів, результати якого є для них прийнятними.

Коло – відновна практика, що сприяє залученню до вирішення проблеми усіх зацікавлених осіб та забезпечує їх активну участь у обговорення ситуації та прийнятті рішень. Головною особливістю Кола є те, що кожен з учасників має можливість висловити власний погляд та бути почутим іншими членами Кола завдяки процедурі, що забезпечує рівність усіх учасників.

Медіація у школі можлива за умов реалізації декількох програм: «Медіація однолітків» і «Шкільна медіація».

Програма «Шкільна медіація» передбачає впровадження власне процедури медіації і її принципів у систему школи через залучення дорослих медіаторів до процесу вирішення шкільних конфліктів. Дорослі медіатори також можуть сприяти аналізу конфліктних ситуацій та вести конфліктологічне консультування.

Шкільна медіація сприяє швидкому і ефективному розв’язанню конфліктів на локальному рівні, без залучення владних структур і адміністративного тиску.

Медіаційну допомогу можуть здійснювати практичний психолог, соціальний педагог, інші представники педагогічного колективу школи, а також «зовнішні» стосовно до школи спеціалісти – медіатори.

Програма «Медіація однолітків» також має на меті здійснення цілеспрямованої діяльності у профілактиці і швидкому реагуванні на конфліктні ситуації в шкільному середовищі, але вона передбачає залучення дітей – медіаторів до процесу вирішення учнівських конфліктів.

Сутність програми полягає у передаванні відповідальності за розв’язання конфліктів у руки самих школярів: пройшовши навчання, учні – медіатори допомагають своїм одноліткам домовлятися у ситуаціях конфліктної взаємодії без участі вчителів, батьків, адміністрації.

Медіаційна процедура – це процедура, заснована на принципах раціонального аналізу ситуації, раціонального вибору дій і прийняття рішень. Медіація не є психологічним методом роботи, медіатори не повинні розбиратися у психології людей, не повинні аналізувати їхні внутрішні проблеми і причини певної поведінки, вони також не повинні виконувати функції слідчих, арбітрів, суддів і т. і. Медіатори лише повинні знати і чітко дотримуватись правил та принципів медіації, завдяки яким вона набуває статусу безпечної процедури, безпечної у фізичному, психологічному, соціальному розумінні.

Комунікативні навички медіатора

Навички активного слухання

1. Невербальна комунікація(погляд, міміка, психологічний простір, жести, поза, темп мови, тон і тембр голосу).

Прості фрази, що підтверджують наявність контакту – “так-так”, “звісно”, “звичайно” і т.п., що ніби “говорять” співрозмовнику/співрозмовниці, що ми його/її слухаємо і розуміємо те, що він/вона говорить. Основна функція таких фраз – підтвердити контакт із співрозмовником/співрозмовницею; використовуючи їх поряд з невербальними реакціями, виразити увагу й інтерес до нього/неї. Такі реакції особливо корисні, коли співрозмовник/співрозмовниця почав/почала викладати свої думки і ще не виразив/виразила їх повністю.

2. Використання пауз (мовчання)

Використовується для:

– стимулювання сторони до прийняття відповідальності за  результат,

– прояву поваги до сторони: дати час подумати і справитися з почуттями,

– (іноді) прояв тиску, щоб активізувати участь.

3. Іменування відчуттів

Твердження на зразок: “Звучить, наче ви були засмучені…(розгублені, розгнівані, залякані тощо)”, дозволяє учаснику зрозуміти, яке саму емоцію він хоче виразити.

Метою цього прийому є встановлення взаємодії з диспутантами. Ніщо так добре не сприяє довірі і взаємодії як визнання і повага до почуттів людини. На додаток, ця навичка допоможе звільнитися від емоційних бар’єрів, що заважають успішності медіації.

Приклади:

Ви були сильно пригнічені через це?

Звучить так, начебто ви почуваєтесь невпевнено?

Ви відчували загрозу?

Схоже, що вас це турбує?

4. Прояснення, уточнення

Питання типу: “Ви маєте на увазі…?”

“Ви говорите, що …?”

Це такі “не оцінювальні” питання, що є нашою реакцією на сказане і виражене співрозмовником/співрозмовницею у розмові. Основна мета таких питань – прагнення прояснити думку, почуття і уявлення партнера/партнерки.

5. Перефразовування

Задача – допомогти людині сконцентруватися на змісті, підказати придатний спосіб виразити свої почуття, почати процес усвідомлення того, що відбулося, розділити почуття і зміст проблеми.

У перефразовуванні поєднуються факти (змістовний аспект) і почуття (емоційний аспект повідомлення) в одне твердження.

Наприклад:

“Ви вважаєте, що …” (Концентрація на тому/тій, хто говорить…)

“Ви засмутилися, тому що …” (факти і почуття)

“Ваше розуміння ситуації полягає в тім, що…”(коротке підсумовування сказаного)

6. Резюмування

Зведення інформації в стислу форму. Відмінність від перефразовування – обсяг інформації. Перефразовування – одним реченням – абзац. Резюмування – одним абзацом – кілька сторінок тексту.

Правила надання зворотного зв’язку:

• Давайте зворотний зв’язок тоді, коли вас просять; запитайте дозволу надати зворотний зв’язок.
• Критикуйте підхід або ідеї, а не людину, яка їх висловила.
• Намагайтесь бути конкретними, наводьте приклади поведінки, яку ви спостерігали.
• Не оцінюйте поведінку.
• Будьте уважними до мови свого тіла, будьте чесними.

Правила отримання зворотного зв’язку:

• Слухайте уважно, прагніть зрозуміти сенс того, що вам говорять.
• Переконайтесь, що ви правильно зрозуміли, поставте уточнююче питання чи попросіть навести приклад.
• Не обов’язково відразу відповідати та виправдовуватись, інакше ви нічому не зможете навчитись.
• Варто пояснювати свою поведінку, запитувати, що варто було б зробити інакше для досягнення кращих результатів..

Наші активні медіатори під час гуртка "Подих Мельпомени" пропагують культуру миру у арт-проєкті "Країна емоцій"