Психологічна просвіта







Депресія у підлітків: просто поганий настрій чи реальна загроза?


Підлітковий вік – пора активного розвитку та внутрішніх конфліктів, бажання самостійності та страху перед відповідальністю, розробки стратегій взаємодії з оточенням та пошуку власного «Я». З іншого боку, саме підлітковий вік є періодом особливої вразливості, коли доводиться зіштовхуватись з життєвими труднощами, людина може втратити віру в себе, впасти у відчай та відмовитись від будь-якої взаємодії зі світом, що оточує. Все це може бути ознаками підліткової депресії.
Згідно з даними ВООЗ, 5-20% усіх людей хоч раз у житті мали депресивний період. Алгоритм подолання депресії є досить чітким і послідовним, але, якщо його не дотримуватись, можна завдати суттєвої шкоди здоров’ю людини та загострити ті проблеми, які вона намагається подолати.
Саме аналізу практичних способів роботи з депресією був присвячений вчорашній вебінар Олени Литвиненко, кандидатки психологічних наук, доцентки кафедри практичної психології Київського університету імені Бориса Грінченка, когнітивно-поведінкової психотерапевтині. 
Що треба знати про депресію: 
  • це поширене психічне захворювання;
  • може мати летальні наслідки;
  • має високий ризик рецидивів;
  • часто не виявляється;
  • часто неналежно лікується.
Чому виникає депресія? Чому виникає лісова пожежа? Пропонуємо порівняти ці два, на перший погляд, не сумісні поняття: 
Пожежі:
  • відсутність опадів;
  • певні сорти деревини;
  • необережне поводження з вогнем.
Депресія:
  • довготривале життя в умовах стресу і напруги;
  • біологічна схильність;
  • критична подія.
Розлади, що можуть супроводжувати депресію:
  • дистимія – цемхронічні депресивні настрої, що не досягають ступеня вираженої депресії під час маніакально-депресивному психозі. Характерними є: постійна втома, відчуття внутрішнього дискомфорту, похмурі думки, поганий сон;
  • зловживання психоактивними речовинами;
  • соціальна фобія;
  • генералізований тривожний розлад;
  • панічний розлад.
Депресію у підлітків можна діагностувати за такими критеріями:
  • щонайменше 2 тижні більшу частину дня у людини спостерігаються щонайменше 5 з 9 симптомів;
  • симптоми не спричинені вживанням хімічних речовин чи іншим соматичним чи психічним розладом;
  • симптоми спричиняють значущий дистрес та/або погіршення функціонування.
Тож якими є симптоми депресії:
  • пригнічений настрій
  • ангедонія
  • психомоторне сповільнення або ажитація;
  • зменшення рівня енергії;
  • негативне, песимістичне мислення;
  • небажання жити;
  • порушення пам'яті та уваги;
  • порушення сну;
  • порушення апетиту;
  • типові для депресії думки та способи поведінки.
Чи може психолог закладів освіти працювати з депресією? Все залежить від ступеня депресії: 
  • легка депресія – можлива допомога практичного психолога або навіть самодопомога за умови знання основних алгоритмів подолання депресії.
  • помірна депресія – необхідною є психотерапія або фармакотерапія. Причому обидва цих способи втручання є однаково ефективними.
  • тяжка депресія – необхідною є фармакотерапія. Психотерапія можлива лише як додатковий спосіб втручання.
Як визначати рівень ступінь депресії? За допомогою Опитувальника депресії Бека. Він складається з 21 твердження, кожен з яких містить кілька варіантів тверджень. Потрібно вибрати одне з них, яке описує самопочуття підлітка. Опитувальник можна пройти за цим посиланням: https://cbt-therapist.net/BDI
Алгоритм роботи з підлітковою депресією: 
  • провести з людиною психологічну просвіту;
  • навчити її дистанціюватись від думок;
  • сповнити життя людини поведінковими активностями;
  • допомогти їй розв'язувати проблеми, що накопичились за час депресії.
  • визначити цінності людини, відповідно до них сформулювати цілі та запланувати їх досягнення
  • працювати над подоланням проблем у міжособистісній взаємодії
  • допомогти людині сформувати навички самодопомоги та попередження рецидивів
Техніка дистанціювання від думок:
  1. розпізнати думку і назвати її (з усмішкою, якщо можливо)
  2. нагадати собі, що це некорисно
  3. «відпустити» думку
  4. переключити увагу на щось корисне
  5. повторювати знову і знову, коли некорисні думки повертатимуться
Принципи планування поведінкових активацій:
  • орієнтація на ресурси;
  • створення графіків і розкладів активності;
  • фіксація настрою впродовж виконання активностей;
  • переважний відбір тих активностей, які приносять найбільше позитивного настрою;
  • поступове ускладнення активностей;
  • обговорення і врахування можливих труднощів.
Чому важливо формулювати цілі?
  • вони допомагають рухатись у напрямку цінностей;
  • концентрують увагу, енергію;
  • мотивують, надихають;
  • організовують поведінку;
  • дають відчуття успіху.
Але іноді процес є більш цінним, ніж результат. Іноді цілі можуть змінюватись і це нормально. 
Попередження рецидивів депресії:
Бути впевненим, що депресія – це просто хвороба, для подолання якої кожна людина має достатньо ресурсів. Знати алгоритми самодопомоги під час депресії та вміти розпізнавати наближення рецидивів. 
Бажаєте краще розуміти підлітків та знати способи, як їх підтримати й допомогти у важкий період – переглядайте вебінар Олени Литвиненко! Упродовж вебінара спікерка порушила низку питань, що пов’язані із психологією підлітків. 
https://www.youtube.com/watch?v=MsMDIlFco74&feature=emb_logo































У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так:
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите,чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не пере­творюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні розпитування.
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.
10.Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадним і дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
12. І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)